Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті
Новограді – Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній,
“літературній “ родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, Батько –
юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх
шестеро), їх гуманітарній освіті. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в
краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина
росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась
здібністю і працьовитістю. Будучи ще дитиною, Лариса навчилася грати на роялі і
почала писати свої перші вірші, а також знала іноземні мови. Завдяки своїм
знанням дівчинці вдалося ознайомитися з оригіналами безлічі класичних творів
світової літератури. Коли Українці виповнилося 12, вона почала друкуватися в
закордонних журналах.
Починаючи з дев'ятирічного віку, Леся Українка боролася зі
страшною хворобою – туберкульозом кісток. Місяцями дівчинка лежала в ліжку,
прикута хворобою, з загіпсованими руками і ногою. Через хворобу Лесю до школи не віддали.
Однак під наглядом матері вона здобула дуже добру освіту, навчаючись дома з
приватними учителями, а далі систематично самоосвітою. Леся була надзвичайно
обдарованою дитиною. Вона гарно малювала, грала на фортепіано. Чула в собі
покликання до музики. Але туберкульоз кісток і спричинена ним операція руки
змусила її покинути заняття музикою. Перемагаючи хворобу, Леся Українка багато
вчилася.
І хоч Леся не
закінчила жодного навчального закладу, але вона належала до найосвіченіших
людей свого часу. Особливо успішно вивчала іноземні мови і це давало можливість
ій читати в оригиналі твори кращих письменників світу. Загалом вона добре
володіла десятьма мовами світу.
Першого свого
вірша Леся Українка написала, коли їй було 9 років. Називався він „Надія” і був
присвячений тітці „Елі” (О. Косач), котра була заслана у Сибір за політичні погляди.
Коли Лесі було тринадцять років, з’явився її перший друкований вірш „Конвалія”,
підписаний псевдонімом – Леся Українка.
Леся Українка писала вірші впродовж всього свого життя.
Перший свій вірш вона написала, маючи всього дев’ять років, останній – у 40
років. Всього вона написала біля 270 віршів (не рахуючи поем і віршованих
драматичних творів.
В юному віці у Лесі з'явилося перше кохання – Максим
Славинський. На момент знайомства з Максимом Лесі було 15 років, а йому – 18. Через деякий час
Славинський став одним із керівників Центральної Ради. Проте чоловіка чекала
трагічна доля – чекісти заарештували Максима, і він помер у в'язниці. Леся
Українка присвятила йому свої твори: "Стояла я і слухала весну",
"Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати".
Однак справжнім коханням Лесі Українки вважають Сергія
Мержинського. Він був революціонером, і так само, як і Леся, боровся з хворобою
– сухотами. Але Лесі, якій було на той момент 30 років, довелося пережити
смерть свого коханого. Сергій помер у неї на руках від туберкульозу легенів. А
свою відому поему "Одержима" письменниця створила сидячи біля
смертного ложа чоловіка.
У віці 36 років Леся Українка знайомиться зі студентом
Климентом Квіткою. Він був збирачем народної творчості, зокрема пісень, і
Українка запропонувала йому записати пісні, які вона знала, так зав'язалося
їхнє знайомство. Незважаючи на протест сім'ї, Леся вийшла заміж за Квітку, а
той, у свою чергу, довів, наскільки вона важлива йому. Квітка продав усе, що в
нього було, лише б вдалося врятувати Лесю, однак навіть найкращі лікарі не
могли зупинити хворобу.
Леся боролася за життя, їздила по всьому світу, шукала
найкращих фахівців: в Єгипті, Греції, Німеччині, Австрії. Все було марно.
Кістковий туберкульоз загострився, а Лесю почала долати нова, невиліковна
хвороба нирок. Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в Сурамі, Грузія.
Похована письменниця на Байковому кладовищі в Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар