Блог 11-А класу. Класовод: Цапенко Віра Олександрівна
22 жовтня відвідали історичний музей, де слухали розповідь Таміли Петрівни Чупак про свою творчість та оглянули виставку картин художника Вороного. Отримали величезне задоволення від спілкування з талановитою письменницею та композиторкою нашого краю, чарівною жінкою Т. П. Чупак.
Бесіду на тему протидії булінгу та попередження правопорушень провели під час зустрічі з представником правоохоронних органів Виноградовою Л.В.
Урок, присвячений трагічним подіям Другої Світової війни
29 вересня 2021 року - 80-ті роковини одного з найжахливіших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинені нацистами у 1941-1943 роках. Лише за два дні — 29 та 30 вересня 1941-го року — в урочищі Бабин Яр у Києві розстріляли майже 34 тисячі євреїв.
Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року, коли було розстріляно 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка розміщувалась безпосередньо біля Бабиного Яру. Точне місце розстрілу невідомо.
Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах 24 вересня 1941 року на Хрещатику, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту.
Наприкінці вересня 1941 р. зондеркоманда захопила дев’ять провідних рабинів м. Києва і наказала їм зробити відозву: “Після санобробки всі євреї і їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця...”.
27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: “Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний”. Маса людей, які рухалися з різних районів міста, зливалася в один потік на вулиці Мельникова. У кінці її, біля протитанкового рову, загородженого “їжаками”, була поставлена “застава”, за якою розгорнута похідна канцелярія. Почергово від натовпу відділяли 30-40 осіб і під конвоєм вели “реєструватися”. У людей відбирали всі документи і цінності. Документи в поспіху кидали в мішки а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви, що заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром...Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації.
Оцінки щодо кількості жертв.
У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 150 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно висновкам спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.
За даними історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 тисяч людей, з них десь 65–70 тисяч євреїв.
Члени волонтерського загону "Поклик" (керівник
Слободяник Л.А.) долучилися до екологічної акції "Побачив,
прибери!"
Учні нашого класу Чернаєнко Артем та Іванов Захар долучилися до акції. Діти пройшлися по
Тясминському каньйоні, зібрали пластикові пляшки, сміття.
Година психолога "Стосунки з батьками".
Анкетування "Ти і твої батьки".
22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку
підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в
країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом
Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.
День партизанської слави відзначається як данина
всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в
глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.
Державне свято, присвячене героям партизанського руху в
Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від
фашистської окупації. Воно з’явилося в національному календарі і як день
пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше. Але герої
не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.
