Леся Українка: 25 лютого 2018 року виповнюється 147 років з дня народження відомої української письменниці Лесі Українки.

Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді – Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, “літературній “ родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, Батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті.  Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю. Будучи ще дитиною, Лариса навчилася грати на роялі і почала писати свої перші вірші, а також знала іноземні мови. Завдяки своїм знанням дівчинці вдалося ознайомитися з оригіналами безлічі класичних творів світової літератури. Коли Українці виповнилося 12, вона почала друкуватися в закордонних журналах.

Починаючи з дев'ятирічного віку, Леся Українка боролася зі страшною хворобою – туберкульозом кісток. Місяцями дівчинка лежала в ліжку, прикута хворобою, з загіпсованими руками і ногою. Через хворобу Лесю до школи не віддали. Однак під наглядом матері вона здобула дуже добру освіту, навчаючись дома з приватними учителями, а далі систематично самоосвітою. Леся була надзвичайно обдарованою дитиною. Вона гарно малювала, грала на фортепіано. Чула в собі покликання до музики. Але туберкульоз кісток і спричинена ним операція руки змусила її покинути заняття музикою. Перемагаючи хворобу, Леся Українка багато вчилася.

І хоч Леся не закінчила жодного навчального закладу, але вона належала до найосвіченіших людей свого часу. Особливо успішно вивчала іноземні мови і це давало можливість ій читати в оригиналі твори кращих письменників світу. Загалом вона добре володіла десятьма мовами світу.

Першого свого вірша Леся Українка написала, коли їй було 9 років. Називався він „Надія” і був присвячений тітці „Елі” (О. Косач), котра була заслана у Сибір за політичні погляди. Коли Лесі було тринадцять років, з’явився її перший друкований вірш „Конвалія”, підписаний псевдонімом – Леся Українка.

Леся Українка писала вірші впродовж всього свого життя. Перший свій вірш вона написала, маючи всього дев’ять років, останній – у 40 років. Всього вона написала біля 270 віршів (не рахуючи поем і віршованих драматичних творів.

В юному віці у Лесі з'явилося перше кохання – Максим Славинський. На момент знайомства з Максимом Лесі  було 15 років, а йому – 18. Через деякий час Славинський став одним із керівників Центральної Ради. Проте чоловіка чекала трагічна доля – чекісти заарештували Максима, і він помер у в'язниці. Леся Українка присвятила йому свої твори: "Стояла я і слухала весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати".

Однак справжнім коханням Лесі Українки вважають Сергія Мержинського. Він був революціонером, і так само, як і Леся, боровся з хворобою – сухотами. Але Лесі, якій було на той момент 30 років, довелося пережити смерть свого коханого. Сергій помер у неї на руках від туберкульозу легенів. А свою відому поему "Одержима" письменниця створила сидячи біля смертного ложа чоловіка.

У віці 36 років Леся Українка знайомиться зі студентом Климентом Квіткою. Він був збирачем народної творчості, зокрема пісень, і Українка запропонувала йому записати пісні, які вона знала, так зав'язалося їхнє знайомство. Незважаючи на протест сім'ї, Леся вийшла заміж за Квітку, а той, у свою чергу, довів, наскільки вона важлива йому. Квітка продав усе, що в нього було, лише б вдалося врятувати Лесю, однак навіть найкращі лікарі не могли зупинити хворобу.

Леся боролася за життя, їздила по всьому світу, шукала найкращих фахівців: в Єгипті, Греції, Німеччині, Австрії. Все було марно. Кістковий туберкульоз загострився, а Лесю почала долати нова, невиліковна хвороба нирок. Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в Сурамі, Грузія. Похована письменниця на Байковому кладовищі в Києві.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови "Мови – це важливо!" – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови.

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.
Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження “Про відзначення Міжнародного дня рідної мови”.
Відтоді це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України. 

З Днем Святого Валентина!

З Днем Святого Валентина
Я сердечно вітаю!
І любові величезної, чистої
Я від усієї душі бажаю.

Нехай буде море посмішок,
Нехай підуть печаль і горе.
Багато щирих зізнань,
Найяскравіших очікувань!